Лікування серцевої недостатності

Серцева недостатність - це патологічний стан, при якому порушена робота міокарда, що несприятливо впливає на органи і тканини, викликає дефіцит кисню і поживних речовин. Дана патологія не є самостійною, як правило, це результат інших захворювань.

Основною причиною виникнення серцевої недостатності є ураження серцевого м'яза (міокарда), аорти або клапанів серця. Даний патологічний стан виникає на тлі таких захворювань як:

• ​​​​ішемічна хвороба серця;
• міокардит;
• кардіоміопатія;
• атеросклероз;
• артеріальна гіпертензія;
• цукровий діабет;
• пороки серця (вроджені та набуті).

У рідкісних випадках, можуть зустрічатися токсичні ураження отрутою або отруєння медикаментами.

Основними проявами серцевої недостатності є:

• задишка;
• синюшність шкіри;
• швидка стомлюваність;
• загальна слабкість;
• набряклість тіла;
• розвиток черевної водянки;
• застійний бронхіт;
• відхаркування кров'ю;
• порушення сну, депресія;
• збільшення печінки;
• менша кількість сечі.

Загострення симптомів відбувається в лежачому положенні, саме через це, хворий серцевою недостатністю більшу частину часу проводить сидячи, навіть може  в сидячому положенні спати.

Дане захворювання розвивається поступово, і фахівці розрізняють наступні етапи:

I стадія - протікає безсимптомно, виявляється тільки під час фізичних навантажень.

II стадія - поява симптомів в спокійному стані, наявність застійних явищ.

• період II А - ураження одного відділу серця, наявність задишки при навантаженні, низька працездатність;

• період II В - ураження двох відділів серця (лівого і правого шлуночка), наявність задишки в стані спокою, повна непрацездатність.

III стадія - нестача кровообігу, незворотні зміни органів, порушення обміну речовин.

Для постановки вірного діагнозу необхідно звернутися до лікаря - кардіолога. Спеціаліст проводить ретельний огляд, збір анамнезу і аналіз скарг. Наступним етапом діагностики є такі процедури:

• електрокардіографія (ЕКГ);
• визначення складу крові (газового та електролітного);
• аналіз крові для визначення показників функцій нирок;
• велоергометрія;
• тредміл - тест;
• холтерівське моніторування;
• УЗД внутрішніх органів (серця, нирок, органів черевної порожнини);
• рентген органів грудної порожнини;
• магнітно резонансна томографія серця (МРТ).

Після визначення остаточного діагнозу, фахівець приступає до лікування пацієнта.

Комплексне лікування серцевої недостатності полягає в лікуванні основного захворювання та медикаментозної терапії:

• серцеві глікозиди – антиаритмічна дія;
• інгібітори АПФ - зниження артеріального тиску;
• вазодилататори - розширення і розслаблення судин;
• сечогінні засоби - зниження обсягу крові;
• бета-адреноблокатори - зменшення сили серцевих скорочень;
• антикоагулянти - для перешкоди утворенню тромбів;
• вітамінні препарати.

У деяких випадках, фахівець може прийняти рішення про госпіталізацію пацієнта.